Місяць тому ми вперше переступили поріг Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини в статусі його студентів. Обираючи серед бажаних варіантів вступу, кожен з нас детально цікавився омріяним вищим закладом освіти. Ми дізнались про нього все: організаційну структуру, професорсько-викладацький склад, особливості студентського життя тощо. Але на історію університету мало хто звертав увагу. Тому відвідини музею історії університету, з часу заснування якого минуло вже понад 50 років, ми очікували із задоволенням.
Крокуючи до музею, більшість з нас очікували побачити стандартний музей, де фотографувати і торкатися експонатів руками, та, навіть, наближатися до них – суворо заборонено. Але у музеї історії нашого університету все навпаки. 17 вересня нас зустріла його завідувач Олена Джагунова, яка й провела цікаву екскурсію. З перших хвилин її розповіді ми зрозуміли – це буде цікаво. Олена Ігорівна розповідала нам про заснування нашого університету, про кількість студентів та факультетів упродовж багатьох років. Приємно, що у своїй розповіді вона особливу увагу звернула на наш Навчально-науковий інститут економіки та бізнес-освіти.
Цікавою виявилась розповідь про навчальні корпуси університету. Олена Ігорівна змогла кожному пояснити де знаходиться та чи інша споруда, при тому, що більшість з нас не місцеві, і ще погано орієнтуються у місті. У цьому музеї ми побачили перший ключ до знань, який використовувався при посвятах у студенти, еволюцію студентського квитка. Дуже цікаво оформлено виставку, на якій зображено героїв Другої світової війни та експозицію, присвячену сучасним подіям в Україні. Незвичним є те, що в музеї дозволяють, і навіть просять фотографуватися. У планах керівництва відкрити ще одну експозицію.
Час проведений в музеї злетів непомітно. Ніхто з нас не думав, що він на екскурсії, було відчуття мандрівки, подорожі часом. Дякуємо за це Олені Ігорівні, – це цілком її заслуга.
Ольга Корнєєва, студентка 13 групи
Людям із порушенням зору