Йордан, Йордан, вода студенька,
Пречиста Діва воду брала,
Своє Дитя напувала.
Хрещення Господнє, свято Водохреща — третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня. Народні назви свята — Йордан або Водохреща.
Хрещення – дуже важливий день у житті кожного християнина. Душа людини отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Півтори тисячі років тому відомий християнський письменник святий Іоанн Златоуст писав: «День Хрещення називається Богоявленням тому, що Христос став відомим усім не тоді, коли родився, а тоді, коли хрестився». Щороку, як пам’ять про Хрещення Ісуса Христа, 19 січня ми відзначаємо це свято.
У день Богоявлення на річках, ставках, озерах, у криницях відбувається водосвячення – на згадку про хрещення Ісуса Іоанном Хрестителем. Після богослужіння у храмі вся громада зі співами йде до прорубаного в кризі на річці хреста, несучи церковний хрест. Попереду зазвичай іде хор, потім – священик, а за ним – громада. Кожна людина несе із собою посуд, щоб набрати святої води, яка має величезну цілющу силу.
Потім найсміливіші із присутніх купаються в ополонці, а наші пращури ще й співали: «Йордан, Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя напувала».
Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин. Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.
На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури говорили: «Христос Хрестився!», а інші відповідали: «В річці Йордані!».
Наші предки вважали, що вода і вогонь – це основа для життя всього сущого на землі. Тому освяченню води споконвіку приділялася велика увага. Українські знахарі також уміли «замовляти» воду: «Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, різне каміння, умий і мене від гніву, ненависті й від усякого лиха».
Після Водохреща – 20 січня – українці переходили на звичайний трудовий ритм. Господині діставали своє вишивання, яке перед Різдвом ховали «щоб лихий ниток не плутав». Чоловіки мали повне право заглянути до шинку чи корчми, а для молодих дівчат розпочинався період, коли можна справляти весілля.