Третє і завершальне свято різдвяного циклу — Водохреща або Йордан — день, коли в кожному місті й селі освячують воду.
Приготування до Водохреща починається з вечора напередодні, на який припадала друга свята вечеря – так звана голодна кутя.
На відміну від 6 січня – не обов’язково було готувати усі 12 пісних страв – вистачало найголовніших: смажена риба, вареники з капустою, голубці, пироги, гречані млинці на олії, обрядовий хліб, кутя та узвар. Перед самою вечерею господар набирав одну ложку куті, ставив перед вікном чи на порозі та закликав мороз або вовка її їсти. Натомість просив не зашкодити людям і посівам.
Утім, більшість українців чекала ранку 19-го січня, аби всім селом вирушити до річки на освячення. Свячену воду давали випити кожному члену родини, рекомендували до цього нічого не їсти.
Велике освячення води завершувалося зануренням у воду срібного хреста. Після цього священик окроплював всіх присутніх та воду, яку люди принесли з собою. Матері змочували дітям лоба – «щоб мудра була голова», очі – «щоб добре бачили», вуха – «щоб чули тільки гарні слова».
У центральних і східних районах України на Водохреща найсміливіші чоловіки, парубки та жінки стрибають в ополонку, бо вірять, що це купання захистить від усіх хвороб протягом року.
Дівчата намагалися чимшвидше прибігти з наповненими водою посудинами додому, щоб судилася щаслива доля — якнайшвидше заміжжя.
Дівчата наливали воду у миску, кидали туди намисто або кетяг калини і вмивались – це мало посилити їхню вроду. Обов’язково давали й худобі, щоб хвороб не боялась.
Далі освячували хату – брали декілька стебел з дідуха та окроплювали всі кімнати — тоді нещастя оминатимуть. Тим часом один із членів родини малював крейдою хрести на дверях та вікнах.
Існували й забобони на цей день. Українки застерігали, що в момент коли священик занурює хрест у воду, всі чорти вистрибують з річки і залишаються на землі до того часу, аж поки хтось не прийде на річку прати білизну. Тож жінки намагались не робити цього хоча б тиждень, щоб чорти добряче померзли.
А вже після Водохреща – 20 січня – українці переходили на звичайний трудовий ритм.
Мороз лютує за вікном,
Тріщать дрова у пічці,
Освятилася вода,
В озері та в річці!
Йордан вийшов з берегів,
Богові вклонився,
Радісно затанцював,
Бо Христос Хрестився!
Людям із порушенням зору